(UA) Фільм «Заповідник Асканія» вийшов в український прокат
25 квітня у прокат вийшов документальний фільм Андрія Литвиненка «Заповідник Асканія». Стрічка розповідає про найбільший у Європі степовий заповідник, що вже ціле століття захищає унікальну екосистему від змін, спричинених людиною. Та чи прийме він зміни, необхідні для власного виживання?
Прем’єра фільму Андрія Литвиненка «Заповідник Асканія» відбулася на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, де картина отримала Головний приз студентського журі.
Стрічку можна побачити у кінотеатрах Києва, Запоріжжя, Львова, Одеси та Сум. 4 травня у столичному кінотеатрі «Ліра» відбудеться спеціальний показ за участі режисера. 10% прибутку з кожного квитка йде на придбання біноклів для біосферного заповідника Асканія-Нова, що на Херсонщині.
> ПРИДБАТИ КВИТКИ
Київ
Культурний центр “Кінотеатр Київ”
Планета Кіно (прокат з 9 травня)
Запоріжжя
Львів
Планета Кіно (King Cross) (прокат з 9 травня)
Планета Кіно (ТЦ Форум) (прокат з 9 травня)
Маріуполь
Гогольфест Vezha Creative Space (вхід вільний)
Одеса
Планета Кіно на Таїрова (прокат з 9 травня)
Планета Кіно на Котовського (прокат з 9 травня)
Суми
Планета Кіно (прокат з 9 травня)
Харків
Планета Кіно (прокат з 9 травня)
(UA) У Києві відбудеться зустріч із директором Асканії-Нови Віктором Гавриленком
Подія відбудеться 17 квітня о 19:00 у Національному науково-природничому музеї в місті Києві. Гість розкаже про історію заповідника, який у цьому місяці світякує сторіччя, а також про нинішні проекти та потреби установи. Кількість місць обмежена, для участі обов’язкова реєстрація.
Фільм «Заповідник Асканія» є не лише художнім висловлюванням, а й має на меті привернути увагу до проблем збереження природи в Україні. Ще тисячу років тому 40% нашої території було вкрито степом, а на сьогодні з них лишилося всього 3%. Саме в Асканії-Нові знаходиться єдина ділянка степу, якої ніколи не торкався плуг та сільськогосподарська техніка. У цьому, а також у різноманітті тутешньої фауни, що перебуває під охороною держави, полягає унікальність заповідника. Втім, якщо українці продовжать ставити швидкоплинні комерційні інтереси вище природоохоронних, то й цю перлину ми втратимо.
Фільм Андрія Литвиненка «Заповідник Асканія» отримав Головний приз студентського журі на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA. Перед виходом картини у прокат творча група вирушить у тур Україною, щоб представити стрічку глядачам у регіонах. Офіційна глядацька прем’єра відбудеться 23 квітня у столичному кінотеатрі «Жовтень». Частину касових зборів від прокату стрічки буде передано на підтримку Асканії-Нови.
Віктор Семенович Гавриленко — фахівець із заповідної справи та охорони природного середовища. Кандидат біологічних наук (1987), старший науковий співробітник (1994). Директор Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України (з 1995 р.)
Основні напрямки наукової діяльності — охорона і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, відтворення та збереження генетичного фонду живої природи, вирішення екологічних та природоохоронних проблем, розвиток заповідної справи в Україні.
Will there be a next “86” IFFU?
– Will there be a next “86” IFFU?
– There might, or might not.
This question synthesizes this year’s results, the plans for the next one and our wish for Saint Nicholas, Santa Claus and Father Christmas. We’ve got two news. The bad one – there is no simple answer to that question. The good one – there is a chance. So let us dispel any anxiety, get a closure and shed some light on the “86”s future.
#1. PERMANENT FUNDING
The festival’s yearly estimated budget is $ 100,000. Every time, we have to raise this money from scratch. And every time there is no guarantee that this money will be secured. For the 5th festival edition “86: Something in the air,” the fundraising activities lasted about 6 months. During this period, four qualified people were working full time on grant applications, a crowdfunding campaign and negotiations with partners. Before, these people were working on a volunteer or semi-volunteer basis. This is no longer possible.
The lack of permanent funding creates a vicious circle: the festival needs money to search for money. An annual guaranteed (constant) share of the budget would be able to disrupt this circle. The larger this share, the smaller (and thus cheaper) the fundraising.
30% of the budget covered ($ 30,000) would allow a healthy festival organization cycle. The minimum sum needed for that is 15% of the budget ($ 15,000).
#2. FUNDING SOURCES
In developed countries, festivals like “86” get targeted funding from such sources: a local budget, regional or federal budgets, international funds, private businesses. In the Ukrainian context, it still sounds unreal. The city of Slavutych has always provided “86” with solid administrative and resource support but we have never received any money from the local budget. Neither were we able to get through to the regional budget.
In 2016-2018, the Ukrainian State Film Agency offered the festival a modest financial support. It was sufficient to cover the costs for printed materials. In 2018, we won the notorious open call by the Ministry of Culture of Ukraine. This funding was supposed to cover 30% of the festival’s budget but the non-transparent procedure and missed deadlines of fund receipt caused the additional expenditure for the financial risks amortisation. This logically put the festival at risk.
For the festival to function normally, a transparent support from public institutions is needed – on the local, regional and national levels.
#3. AMOUNT OF FUNDING
From 2014 till 2018, the festival existed thanks to the support of the international organisations and their small, mostly unspecified grants. In 2018, we had 13 very diverse funding sources. Every one of them had its limitations on the money use, reporting and receipt timing which lead to an intolerable administrative burden. The festival needs accountants and grant-managers staff in order to bring these funds and financial reporting to a common denominator. However, like in the case with fundraising, the grants do not cover administrative costs.
A combination of several big- and middle-size grants, mostly targeted on cultural production and not requiring any additional justification, would be the best option from an administrative point of view.
#4. THE TEAM
The festival production in a small city is a complex process both from the technical and logistical point of view and, therefore, it requires many professional workers. In Ukraine, such professionals with appropriate qualifications and relevant experience are rare and thus building a project team is always a challenge. The festival has been held for five years thanks to the dedicated work of skilled and deeply ideological people. But constant stress, irregular working hours and financial risks lead to the fact that the most skilled and dedicated people suffer from the burn-out more than others. And it is extremely hard to find somebody to replace them. Apart from that, the festival suffers from a chronic shortage of people “on the spot” in Slavutych.
These personnel issues can be resolved by outsourcing and partnership with businesses sharing the same values: an advertising agency, technical contractors and logistics operators. Training programmes and a system of motivation for Slavutychers are also needed.
The newly created Ukrainian Cultural Foundation provides perspective to solve some of the above-mentioned problems. This specialized state-owned institution offers funding opportunities for cultural projects through a competitive selection process. But even this well-respected public body has issues with planning. The new open call for projects was supposed to be announced in December 2018 but for unknown reasons, it was postponed to January.
So we are waiting for news and would like to sincerely thank everyone who asks about, cares and believes in “86”. We deeply appreciate your unprecedented trust and solidarity in the Ministry of Culture case. We are happy that the festival could gather such a powerful community of adequate people. At the risk of sounding pathetic, we believe that this year’s main achievement is you.
Our wishlist for the next year:
1) Transparent and consistent activity of the Ukrainian Cultural Foundation;
2) Substantial increase of the Ukrainian State Film Agency’s support to the “86” IFFU;
3) Real decentralization that would allow using costs on a local level;
4) Strengths and inspiration for the “86” team to continue the work;
5) To find people and partners sharing the same values that would help us to organize the festival.
We would also like to see you more than once per year. So we invite you to follow the side projects of “86”:
– 86PROKAT film distribution and its releases in the cinemas of Ukraine;
– Phalanstery Films broadcasting company and the full-length film debut by Nadia Parfan “Heat singers” that will be premiered in 2019.
We wish you happy holidays, catharsises, intimacy and something in the air in the New Year!
Photo by Alexandra Tkachova
“86” public statement on “Small Cities — Big Impressions” competition
In January, 2018, NGO “86” won the open competition “Small Cities — Big Impressions” conducted by the Ministry of Culture of Ukraine. Under the conditions of the competition, we were to receive 500,000 hryvnias for organizing the 5th International Festival of Film and Urbanism “86” which takes place in the town of Slavutych in Kyiv region.
During the five years of festival’s existence, our organization has won and administered around fifty grants from foreign funds, cultural agencies and Ukrainian governmental institutions. Despite our considerable professional experience, the competition “Small Cities — Big Impressions” became a serious challenge and threat for our festival.
For the first time in our history, we have faced such a non-transparent procedure of fund receipt and Soviet model of administrative humiliation, mistrust, self-will and impunity of government officials. The most shocking experience for our team was the situation which we consider to be an official’s attempt to receive a «kickback». You can find the detailed overview of that situation below.
We were even more surprised reading the commentary given by the representative of Ukrainian Center for Cultural Research (UCCR) in the LB.ua publication “Small Сities — Great Difficulties”. The employee does not see any problem in the proposal of the misuse of public funds. He comments, “It is a normal practice, we often do that”.
It is known that other winners of the contest “Small Cities — Big Impressions” have also encountered corruption proposals. However, their financial dependence on UCCR and unsettled debts to contractors restrain them from disclosing their experience.
We have reasons to believe that 2018 was a pilot year not only for the competition, but also for mastering of a corruption scheme, which will get ten times bigger next year. The director of UCCR informed that in 2019, the planned budget for the “Small Cities — Great Impressions” competition is 50 million hryvnias.
We are embarrassed by the impudence and impunity shown by the officials of the “reformed” Ministry of Culture in just 5 years after the Revolution of Dignity. Such open competitions only imitate democracy and serve as a cover for new corruption schemes. It is a pity that the mission of cultural decentralization becomes a cover for those who want to misappropriate the state cultural funds.
We consider the situation around the “Small Cities — Great Impressions” competition unacceptable and demand the Minister of Culture:
1. To conduct an official investigation of the activities of UCCR’s deputy director Yevhen Kovalskyi and director Iryna Frenkel, and to release the results.
2. To introduce a transparent procedure for financing and reporting on the project “Small Cities — Great Impressions” and other Ministry of Culture’s competitions to conduct the cultural events, namely:
a) to appoint the organizers of the event as the administrator of the funds and formalize legal rights and obligations in accordance with the current legislation;
b) to indicate clear deadlines for the receipt of funds to the organizers’ accounts and to pay the first part of the grant before the event;
c) to introduce a clear and transparent reporting system, requirements for the preparation of accounting documents and the terms for their submission.
We also want to address our partners, colleagues, other participants of the competition and all progressive Ukrainian cultural institutions with a call:
– to support “86” by distributing this appeal and expressing their position regarding the described situation;
– to demand transparent procedures for conducting competitions in government institutions — from the announcement of participation to the last reporting document;
– to boycott competition if its administrators refuse to introduce transparent procedures;
– to share publicly any cases of corruption or its attempts in cooperation between cultural institutions with state authorities.
COURSE OF EVENTS AROUND THE PARTICIPATION OF “86” IN THE “SMALL CITIES — BIG IMPRESSIONS” COMPETITION
After the announcement of the competition’s results in January 2018, instead of appointing the NGO “86” as the administrator of the grant funds, without any explanations, the Ministry of Culture gives this role to its research unit, Ukrainian Center for Cultural Research (UCCR). It was anticipated that UCCR would directly pay the festival’s contractors for their services. The NGO “86” was given the task to prepare an estimate and primary source documents. At the same time, “86” was not offered to sign any contract or other document indicating the terms of the funds receipt, the requirements for the execution of documentation and the deadlines for reporting.
The first question the team of “86” asked UCCR’s director Iryna Volodymyrivna Frenkel at their first face-to-face meeting in March 2018 was the question about the requirements for the budget and the execution of documents. The director of UCCR did not give us the answer. The responsible for the coordination of the project, deputy director Yevhen Mykolayovych Kovalskyi sharply refused to answer our e-queries and correspond in written form insisting on personal meetings. To date, there is no document, publication or e-mail, where the procedure for reporting and receipt of funds for this project would be described.
Numerous attempts to clarify the situation resulted in fragmentary chat messages and more and more absurd personal meetings. During one of such meetings on April 25, 2018, Mr. Kovalskyi once again asked us to rewrite the budget he had previously approved. This time he proposed to reduce the total amount from the promised 500,000 to 470,000 hryvnias. Kovalskyi planned to arrange a contract for the “remaining” 30,000 hryvnias with an unknown contractor who did not provide any services to the festival. The official said that these funds will “compensate the administration of the project”. In our opinion, by using a fictitious legal entity that has nothing to do with organization of the event, Kovalskyi tried to get a kickback.
After this April meeting, the team of “86” addressed Mrs. Frenkel with the requirement to dismiss Mr. Kovalskyi from our business. UCCR’s director ignored this request. Kovalskyi continued working on the project. Communication was conducted through telephone conversations, in which he allowed himself to use obscene language and humiliate the employees of “86”.
In an interview with the online journal LB.UA in October 2018, Kovalskyi publicly admitted that he wanted to misappropriate these 30,000 hryvnias. Moreover, he argued, “These funds should have been used for trips of UCCR’s staff who were to perform the monitoring at the festival – it is a normal practice, we often do that.”
The deputy director of the UCCR definitely knew that the official estimate for the festival was not 470,000, but 500,000 hryvnias. He was also aware of the fact there were no monitoring trips for officials foreseen in the budget.
It is important to mention that, in the same interview, Kovalskyi complained that in the course of interaction with our organization he “had to switch to written communication”. An employee of the UCCR publicly states that he considers the compliance with the rules of business communication an unfortunate circumstance. The attitude of UCCR’s director and the chief of Kovalskyi is also glaring: she calls these corruption and power abuse “the communication issue” and abdicated her responsibility.
Corruption conflicts with the values of “86”. Kickbacks of any kind are out of question on our part. We consider Kovalskyi’s further behavior as a revenge for the reluctance to participate in the corruption scheme. To date, (five months after the end of the festival), the full amount has yet to be paid.
(UA) «86: Післямова» у Києві!
Щороку в місті Славутич неподалік Чорнобиля проводять міжнародний фестиваль кіно та урбаністики «86». Цієї осені фестиваль вже побував на Сході України під назвою «86: Післямова», а 24 жовтня відбудеться київська прем’єра.
У програмі «86: Післямови» – добірна мистецька документалістика: «Похвала нічому» (Борис Мітіч), «Довге відлуння» (Вероніка Ґлазунова, Лукаш Лакоми), трилогія «Залізна хвороба» (Юрі Анкарані), «Експериментальне місто» (Чед Фрайдріхс) та українські короткі метри із кінолабораторії MyStreetFilmsUkraine.
MyStreetFilmsUkraine – освітній проект фестивалю «86», що існує з 2015 року. Початківцям, аматорам і молодим режисерам пропонують зняти історію про своє місто під наставництвом досвідчених кінематографістів. За кілька місяців учасники та учасниці долають шлях від розробки ідеї до чистового монтажу. Цього року MyStreetFilms продовжив минулорічну подорож Сходом України. Темою майстерні були «Спільні місця» – кінотеатри, музеї, бібліотеки, театри та інші місця, де людина може реалізувати свою соціальну природу. У результаті роботи кінолабораторія випустила 9 короткометражних стрічок про з Донецької, Луганської та Запорізької областей. Після славутицької прем’єри вони рушають у рідні міста, щоб постати перед очима глядачів.
У фестивальному конкурсі MyStreetFilmsUkraine переміг фільм «Діорама» Зої Лактіонової про заміноване море Маріуполя. Спеціальну згадку журі отримала стрічка «Гирі мої Гирі» Євгена Нікіфорова про будинок культури у взірцевому селі Половинкино Луганської області. Фаворитом глядачів стала картина Лізи Герман «Порцеляна» про спадщину і долю останнього фарфорового заводу у Дружківці. А ще до збірки увійшли: фільм Поліни Ольховникової «Дихає» про Запоріжжя, фільм «Машина сновидінь» Каті Олійник про атомоград Енергодар, фільм «Народний музей Авдіївки» Петра Армяновського про музей під обстрілами, фільм «День сміху» Михайла Корольова про панків у будинку культури Билбасівки, фільм Станіслави Доронченко «Мій друг Дон Кіхот» про авангардний театр у провінції та фільм Ані Насадюк «Де моя бабуся сьогодні?» з Бердянську.
Більше інформації:
Про «86»
Про MyStreetFilmUkraine
(UA) Український переклад фільму «Похвала Нічому»
Документальну комедію Боріса Мітіча супроводжує закадровий віршований текст, який в оригіналі начитує Іггі Поп, а для показу на фестивалі переклав українською поет Павло Коробчук. Цей текст вартий уваги як самодостатній літературний твір, тож представляємо його українську версію.
ПОХВАЛА НІЧОМУ
Текст: Боріс Мітіч
Переклад: Павло Коробчук
Викривальна документальна пародія,
не зовсім у прозі,
у якій Ніщо
намагається відстояти свою значущість.
Одного дня Ніщо втекло з дому,
знесилене від нерозуміння.
І перетинає вісім гірських хребтів
і вісім глибоких морів…
…і прибуває в нашу Богом забуту долину.
Зрештою –
наше перше
побачення.
Не знаю, чи прийшов я
рано,
чи уже все втрачено?
Я маю стільки розповісти!
Та й досі в пошуках доречного тут тону.
Щоб я не виглядав, мов той підлиза,
Й щоб ви не надірвали спини у поклонах.
Слушнішого ще не було часу
знаходитись за камерою,
та я не безголосий.
Тож нумо грати в гру
у дещо інший спосіб.
Ми пропустимо аналітиків
і експертну дискусію,
різні там спецефекти
і культурну протрузію.
Жодних класичних сцен,
ні перестрілок за міські бюджети,
ні другорядних персонажів,
ані підсюжетів.
Ні врятування світу,
ані претензій тих злиденних,
лише портрети – твій і мій
у ситуаціях буденних.
І декілька коментарів
й вигадливих дебатів,
щоб лиш переконатись,
що ти наживкою готовий ласувати.
Ніщо перегортає порожню сторінку
і спускається до людей.
Та хто я, щоб казати
“я” чи “ми”?
Чи справді я – Ніщо?
Чи лиш без Его ми стаєм незрячими?
На мене можна, кажуть,
тільки натякати.
Хоча все інше в світі
здатні повивчати.
Хоча, я є в кожнісінькому кадрі,
якщо на мене в тебе є чуття.
В інакшім разі
уяви, що бачиш те,
що бачу я.
Або милуйся краєвидами,
Нехай свідомість задає керунок.
І не хвилюйся –
я не прийму це все на свій рахунок.
Ніщо поправляє свій ремінь.
Зухвало стільки “я”
вживати. Правда, ну?
Й мене попереджали
не цікавитись “чому?”
Але мені комфортно бути “я”, яке завжди
випитує “чому”.
Тому я постараюсь, так, саме тому.
Прибув я Бозна звідки
і хочу все й відразу, й дуже швидко.
Мені не вистача терпіння
після тривання в вічності.
Здається, занедужав я
місцевою болячкою –
законне дивне право
відчув, немов гарячку.
Відчув, що заслуговую на більше,
ніж заслужив раніше.
І схвилювався, ледь не стало гірше.
І навіть моє нове “я”
уже встидається цих віршів.
Вся ницість світу мені й в пуп не дише,
Але проймає глибоко щось інше –
бджола, яка
навколо мене свище.
І товстозадий, що
прошкує усе ближче.
А ще малеча, що
забила м’ячик на горище.
І посуд, що не зна
самоочищення.
Й нав’язливі дзвінки, напевно дзвонить теща.
Й зарплата мого друга, трохи вища.
І власне лицемірство.
Про це, давайте, тихше…
Не знаю, як з цим впоратись,
нехай невдовзі це мене полишить.
Я майже хочу, щоби хтось
мені повідав і прийдешнє, і колишнє,
проте це був би спойлер
відкриттів,
а це не тішить.
Ніщо відзначає, що Його знання про світ
було абсолютно протилежним до нашого.
Усе, що знав я про кохання,
було із ненадісланих листів.
Усе, що відав я про віру, –
на власну секту я спустив.
Усе, що я про тебе знав, –
ніколи ти речей цих не вчиняв.
Зі слів, що ти ніколи не сказав.
Із книг, що ти ніколи не читав.
З ідей, що ти не зміг подужати.
З можливостей, що не здійснилися ніяк.
Я мушу всі знання пошвидше надолужити.
Хіба не так?
Вважаємо, що не так
– і Ніщо відтепер почувається,
ніби не в своїй тарілці.
Боюсь, мене вже хочуть стратити.
Я відчуваю себе Сталкером.
Я прагнув вам допомогти,
та заважаєте мені це досягти.
Плутанина,
депресія,
пустеля,
темна днина,
стреси,
порожня оселя…
Не звинувачуйте мене, бо це негарно,
у кожній вашій власній психотравмі.
Вибач,
але в чистилищі нема ні в кого німба.
Ні ВІПа, ані Інста-діви,
ні дьюті-фрі із віскі й хлібом,
ні депортацій справа вліво,
і гроші не вернуть, можливо –
лише кілька щасливих зірок
у гравітації твоїй лінивій.
Політ у небеса узятий під замок,
війна жорстока свій збира оброк,
й байдуже, що віщує горизонт.
Тож не вини мене,
коли усе нудне,
усе, що я роблю –
даю тобі у дворику вживати каберне.
Ніщо заходиться критикувати.
Я розумію – дуже важко жити
і з враженнями, і без них,
гориш серед мільярдів, мов сірник,
мов світлий метеор,
що у безодні ледь не зник.
Твоїм всім сподіванням
зберегтися й розростися
завжди прийде фінал. кінець. завіса.
Все пробуєш лишити власний слід,
проте в найкращім разі їх –
залишить твій сусід.
Від усвідомлення, що ти мізерним був,
й ще меншим став,
не порятує ані крутота авта,
ані рахунок, кинутий на бар,
ні сексуальний аватар,
ані картинне трощення гітар,
ані остання із усіх сигар.
Я знаю, що боїшся ти – і зрад, й принад,
що на парковці трохи вдарив зад,
що хочеш сексу без оплат,
та разом з цим усім –
твій мозок – мармелад.
Правда в тому, що Ніщо заплуталося
не менше, ніж ми,
але, зрештою, досягає успіхів у
осягненні людської природи.
У рівновазі проживай депресії
і долю власну поглинай,
роби все те, що радили любити,
не запізнись, часу не гай.
Змішай чесноти та гріхи,
перед падінням – постели сінце,
тримайся за майбутнє,
і щиро роздавай це все.
Поки що Ніщо переважно симпатизує нашим
слабкостям, навіть переймає деякі з них.
Я люблю потіти,
у ваганнях ціпеніти,
я люблю кабаре
і салат табуле,
і потерте взуття,
і тюремний блатняк,
я люблю ракію,
більше, ніж вино.
Я люблю красу.
Не обов’язково надзвичайну красу.
Нормальна така краса – саме те, що треба!
Єдину річ спитати хочу в Часопростору:
питання полягає не у тому,
як можуть існувати вірші після Голокосту,
а у тому, як після віршів можуть виникати
Голокости?
Натхненне Ніщо намагається адаптуватися,
проте не все вдається.
Я прослизнув у озеро,
тихеньке й благодатне,
але мене взялися проганяти,
бо всі озера
нині є приватні.
Велодоріжку я фальшиву доліпив
у декорацію оновлену,
але зазнав невдачі при спробі
все зробити самотужки й безкоштовно.
Я вирішив із сонцем мандрувати навсібіч,
проте білизна чиста закінчилась
в першу ж ніч.
Я витримав фізичний біль
перед моїми друзями,
а дівчина усе ж пішла
з тим, що купив їй смузі.
Я друзям нагадав про речі,
раніше безоплатні,
але на всьому заробити
вони вже стали здатні.
Допомагати людям анонімно
я хотів,
та копи залишили
кілька куль у животі.
Я пробував робити будь-що,
а потім – дещо,
а потім
казна-що,
але успішним важко бути,
коли ти сам – Ніщо.
Але Ніщо занадто пишається собою,
щоб досягти благополуччя.
Підходжу ідеально на вакансію,
оскільки…
відчув себе ровесником всіх
геніїв історії
і мешканцем найкращих місць планети
і не тільки.
Вважаю, що добро і зло –
це нерозлийвода,
а мізки розвивають лише ті,
кому не ліньки.
Не маю ні минулого,
ні друзів, ані грошей,
але плачу за спроби
бути радісним й хорошим.
Я класний менеджер
(хоча і скнара),
й завжди встряю, коли будь-хто
забуде свій сценарій.
Командна праця – це про мене –
що більший виклик,
то все більше я натхненний.
Я хочу все змінити так,
що й важко уявити,
я наймолодший кандидат
з усіх на цьому світі.
Я завзятий, затятий,
працюю цілодобово,
гнучкий, беручкий,
труджусь безвідмовно,
я навіть знаю, яка доля цього світу,
і навіть те, що ти не здатен уявити.
Жодної відповіді.
Я крав томати у полях Італії,
але вони і дотепер – на смак гімна.
Я у тюрмі мурашку приручив,
але ніхто не бачив, де вона.
Медитував я шістдесят два роки,
ніхто з туристів не спитав шляху.
В змаганнях намагавсь не брати участь,
але дедлайни заганяли у депресію лиху.
Давав в користування власні володіння,
допоки білі люди не спинили: “Постривай!”.
Переживав за знищення природи,
але птахи й жуки поїли урожай.
Я виконав все те, у що я вірив,
аж поки не пошкодив все навколо.
Я витратив життя у добрих справах,
та, зрештою, я став дурним і кволим.
З причин, незрозумілих для Людини,
Ніщо продовжує балакати у риму,
при чому, без упину.
Не бути
чи, все ж, бути?
Навіщо ці занудні атрибути?
“Якщо”
це простір.
“Чому”
це час.
Щасливий ти чи радісний – усе
знецінитися може аж на раз.
Якщо світлини спогади лишають,
то що лишають стоси їх усіх?
Майбутнє шопінгу – це не продати речі,
а позбутись їх.
Якщо дружина й діти твої хочуть
чогось іще, ніж ситість і тепло,
ти забери в них щось, що вони мають
й віддай назад, мовляв, раніше не було.
Найбільш граційний жест
людського тіла –
це акт утримання від вчинків.
Найбільш граційний жест
людського розуму –
це концентрації навчитись.
Що маєш на увазі ти –
не дій, не бач, не говори?
Не рухайся і не питай,
не йди на три вітри?
Дуже просто.
Права качаєш на тварин і на рослини,
і філософствуєш при цьому?
Стріляєш там, де можна й де не треба,
і вірші пишеш про любов і втому?
Сценарії варганиш на серветках
і закликаєш до смирення?
Людей фільмуєш просто й некритично
й рятуєш сьогодення?
До біса це усе, забудь!
Ми – понад цим.
Мабуть.
Гаразд, погоджуюся, сестри і брати.
Можливо це усе – лише мої понти.
Можливо, я лише нудний старий пердун,
й життя таке солодке,
як цього бажаєш ти.
Невдовзі Ніщо, звісно ж, закохується.
Пролийте на дуелі мою кров,
мов пташку мене збийте між дібров,
земна любов –
немислима любов.
Хоч плюс на мінус дає нуль,
й це діє де завгодно,
чому ж чоловіки й жінки
хвилюють одне одного?
Не здатні жити разом,
і порізно не здатні,
і разом охолонути,
і разом спопеляти.
Вас діти продадуть заради
техніки швидкої.
Батьки вас продадуть за те,
щоб їх лишили у спокої.
А ваш партнер продасть за порцію гормонів.
Ти любиш полуницю,
вона любить квантову суницю.
Вона міряє весільну спідницю,
ти хочеш мультик про жертву й вбивцю.
Вірний чи ні,
завжди – в лайні.
Підбір акторів рідко той,
що має бути у кіні.
Ніщо привертає всезагальну
міжнародну увагу.
Американці продають нерухомість,
щоби придбати Ніщо:
“Послухай,
ми знаємо, що правий саме ти,
та не дамо тобі перемогти.
Працюй на нас
й зруйнуй гріхом фінальним всі мости.
Політика у нас проста:
діли і владарюй.
Ми цього не приховуєм –
гарцюй, лютуй, жируй.
Робота полягатиме у створенні страхів,
щоб попит завжди вищий був за пропозицію
у кожен із років.
У той же час,
ми бутіки захистимо від куль та мін,
в нас кожен критик стане, мов кретин,
примусимо до миру через зброю,
природу зробим клубом, цирком, грою,
біткоїни просунемо та іншу ахінею,
і правду всю замінимо брехнею”.
На це я відповів
у захисній напрузі:
“я дякую вам, друзі,
улюблені мої ілюзії.
У вашім Диснейленді щастя і свободи
дозвольте мені з вами не погодитись –
товсті занадто ви, щоб поміститись
у мій скляний звіринець вроди.
Те, що ви хвалитеся розкішшю й автами –
це терапія нехороша,
так ви ще й нагрібаєте плацебо, що зоветься
гроші.
ОК, збудились, понтами покрутили, наркотик вжили,
але життя не має друкуватись
на доларах фальшивих.
І люди спробують самі
посмакувати вашу мрію.
Та кожен, зрештою, по своєму хворіє.
Працюй, щоб жити,
не живи, щоб працювати.
Натисни паузу,
відчуй вино цукатне.
Нема нічого грішного в порожньому житті
і у житті без успіхів,
досягнень, відкриттів.
І, кажучи про страх, –
лиш ти є той,
хто має грати в ролі головній.
З комфортним тобі темпом
поглинання в цих світах,
ти – чорна дірка
на планеті цій”.
Азіати намагаються клонувати Ніщо:
“Послухай,
ти – один із нас
і завжди був таким.
Ми бавили тебе малим,
ти нам як рідний син.
Невтомно трудиться мільярд
робітників на нас,
ти тільки не зважай на те,
що сну у них нема.
Ми всюди, де лише не плюнь,
займаєм півпланети.
Лише зажди, коли ми все
покриєм інтернетом.
В нас сотні голограм Нічого
й тисячі – вагін!
Та й імператор надягнув
одежу “мейд ін Чіна”.
Тебе ми надрукуємо
12D-принтером,
зі знижками для хіпстерів
і для каналу “Інтер”.
Запізно своє его витирати –
Його пора наситити,
або пора вмирати”.
На це я відповів
у захисній напрузі:
“Я дякую вам, друзі,
та я – в своїй кольчузі.
Я знаю, що моє єство
це суть вашого Бога.
Проте, ви знаєте, що я
не за, але й не проти чогось.
Я ціную елегантність каліграфії,
духовність вашої чайної церемонії,
сумні простори малювати вміння,
і медитації ледь-ледь перед зомлінням,
і практики, що дихання вивчають,
і флірт із небуттям (хоч краще б пили чай).
Але, з повагою до міці і до слави,
лиш те, що здатні ви на все,
не значить, що ви праві.
Я раджу вам, хоч може це й цинічно,
побільше практикуйте Кама Сутру
у версії,
яка є платонічна.
З усесвітом єднайтеся
у пікселі кожнісіньким,
але також кохайтеся, –
це засіб проти бісиків.
Навчіться забувати всемогутність.
Згадайте про баланс, це ваша сутність.
І в разі, якщо інші схочуть
вплинути на вас,
не бійтеся,
Брюс Лі – живий,
він порятує вас”.
Араби намагаються приручити Ніщо:
“Послухай,
ми – праві, і в цьому уся річ,
навіщо тисячу й одну
вичікувати ніч?
Ми винайшли кав’ярні,
і бриття, й основи алгебри,
і навіть певні складники
відеокамери.
Ми також зберегли знання
класичної античності,
і вельми возвеличили
значення невинності.
Водночас ми і прокляті,
й залюблені природою,
і завжди це призводить до
мінливої погоди.
Грошима ми засипані
аж під саменьку стелю
і хочемо створити світ
з самої лиш пустелі.
До нашої великої сім’ї
запрошуєм ласкаво!
Тебе ми пригощатимем,
як нашу силу й славу”.
На це я відповів
у захисній напрузі:
“я дякую вам, друзі,
за впертість і потужність.
Потріть чарівну лампу,
якщо захочете впіймати мене в лапи.
Події світові до вас прихильні не були,
та й ви забули дещо те, що здобули.
Ви вмієте в складних умовах
завжди бути перші,
та дещо розчарований
становищем теперішнім.
Не певен, що ви маєте
нав’язувати погляди
ні відданим пустельникам,
ні тим, хто схожий з вигляду.
У розповсюдженні ідей
хай вас чекає успіх,
але не звинувачуйте всіх інших
в богохульстві.
Щоб людство прийняло ваш піст,
назвіть його детоксом –
бо обіцянки раю вже
на мейлах в спамі просто.
Рахуйте екзистенцію на пальцях
в піщаних й золотих палацах.
Для всього іншого
є милостивий Бог,
проте моєю буде
остання з перемог”.
Європейці все ще вирішують,
що робити з Ніщо:
“Послухай,
насамперед давай узгодим те,
що треба нам створити комітет.
Твоє значне зростання
потребує обговорень –
ЄС одноголосно має
глянути у корінь.
Ми мусимо узгодити
питання правове,
інакше бюрократію
на клаптики порве.
Ми хочемо, щоб кожен
відчув, що має дещо,
але і те, що ми –
за інших дещо вище”.
На це я відповів
у захисній напрузі:
“я дякую вам, друзі,
та випийте по смузі.
Із вас красива мова так і ллється,
мені ж словесна мастурбація
практично не вдається.
Ви штучні переможці
та водночас невдахи –
і ті, і інші в певний час
стрибнути хочуть з даху.
Не зовсім зрозумів я вас,
та зрозумів фрустрацію.
Нікчемність має стати вам
предметом демонстрацій.
Раби свободи, ще й чужі
рахуєте борги.
Огидно імітуєте
батьків і ворогів…
Ваш благородний гонор
не засліплює мене –
ведуться лиш туристи на
величчя неземне.
Країни хай пишаються
фрагментами історії.
Та жодна не гордує хай
усім минулим. Соррі.
Мораль канонізовану
впроваджують лиш хворі.
Не хочете засвоїти мене
(хоча б в цім творі),
це відкриває те, наскільки ви потворні.
Влаштуйте так, щоб я був у фаворі,
інакше з себе ж обладнаєте колонію сувору”.
Інші країни світу вірять,
що Ніщо може їм допомогти:
“Послухай,
нам нема чого тобі пропонувати,
ми прості робочі акробати.
Демократія це там, де є дебати,
і кажуть нам, що добре – бідувати.
Коли ми справді
в чомусь дуже добрі,
вони тримають свої руки
в нас на горлі,
й наполягають, що ми не у скруті,
хоч випадають у нас зуби кутні,
і зневажають вони нашу віру,
як застарілу, хоч і самобутню.
Ми серцем своїм відчуваємо,
що ми не такі недалекі,
та здатні ми лиш руки
розвести, бо суперечки
для нас є небезпечні.
Тобою дихаємо ми на повні груди
і відчуваємо твою довіру всюди –
будь ласка, дай пораду,
як нам бути?”.
На це я відповів,
щоб чулось в кожнім вусі:
“отож, мої всесвітні любі друзі,
пора віддати всім вам по заслузі.
Не так важливо, у яких в’єтнамках крокувати,
якщо ви спраглі перемог –
не смійте програвати.
Самопожертви замість вас
ніхто не зробить,
футболити історію
ніхто не заборонить.
Ми всі по-різному розумні й тямковиті,
і знаєм безліч способів
тікати з лабіринтів.
Відстоюйте свій простір,
і психічний, і фізичний,
для цього треба кілька справжніх,
(не з ЦРУ) героїв,
й це стане звичним.
Якщо наразі це не зовсім ви,
ось кілька правил основних:
нікому не розказуйте,
все те, що в вас попросять –
ви просто ігноруйте їх,
коли дари приносять.
Не пробуйте перемогти
цю всю несправедливість,
бо щойно ви оскаржите –
назвуть вас вередливими.
Доручення простіші
згодом будуть надаватися –
боріться радикальніше
і не озирайтеся.
Російський поет прийшов на край світу
і свариться із Ніщо:
Это было, конечно,
сильно!
Дважды спасибо.
Отныне вижу я твою монументальность бренда.
Мы можем даже торговать
твоим роскошным бредом.
Из кабинетов – прочь,
к науке больше – неохоч –
все документы – в клочья –
мозгам уж не помочь –
и электричка – в ночь –
на кухне курит дочь –
проблем не превозмочь –
не держит хаос – скотч –
нога не чует почву –
в один прекрасный день
я все здесь обесточу!
Отныне и всегда
все мысли – как метал.
Десятки тавтологий –
вот новый идеал.
Разрушу мифы для спокойствия и мира –
диета из могучести, без булки, без кефира.
Холодное я сердце сохраню.
Эмпатия –
лишь та, что есть в меню”.
Ти точно кажеш це усе мені?
Знову ж,
на погрози Ніщо майже не зважають.
Ти точно це усе мені говориш?
Час збігає,
ангели бухають,
Боги не грають більше
у злочин й покарання.
Том Вейтс вже не співає,
всі терміни спливають,
не чути ні по кому
подзвону звучання.
Вже не важливо, як ти все це відчуваєш,
усе, що я кажу, колись уже бувало.
Не важить вже, наскільки все непевне,
все рівно на багатих ми дивитимемось ревно.
Північний вітер
щойно мої сльози витер.
А південний вітер
насипав у вуста піску на місце літер.
А західний повинен
пройти спочатку тест на речовини.
А східний вітерець
ловив я,
та урвався вже терпець.
Зневірене Ніщо заводить блог
про тактичні паузи під час статевого акту.
Це просто був записничок
підказок і означень,
та дехто до них ставиться
занадто однозначно.
Сплетіння геометрії –
це загадка й удача,
допоки не вивчаєш це
глибоко і обачно.
Фонтани дофамінів
прямо пропорційні
періоду утримання
й прелюдій емоційних.
Ці паузи поміж фальцетів і басів
отримали найбільше голосів.
Мені подобається те,
що до вподоби й вам.
Я чув це завдяки
всіляким там пліткам.
Я.
Ти.
В бібліотеці?!
Боже збав!
Вау!
Вау!
Вау!
Вау!
Усе, що призвело до сплеску популярності
Ніщо, – було єдине чітке селфі.
Все ж, кожен успіх має свою ціну.
Бути знаменитим і жахливим –
гірше, ніж
повстанцем полохливим.
Я втрапив в пастку власного прокляття –
за те, що я несу дурню,
мені багато платять.
Вмонтовую ті рими,
які радять літагенти.
Достатньо вже?
Призи дають за ці експерименти.
Знімаюсь в мильній опері
про грішного пророка,
вихрещую галактики,
комети одинокі,
ні слова не кажу
в мотиваційних спічах,
пісок на пляжах чищу,
які сміттям напічкані.
Усі права я хочу
на творчість як таку,
на нуль і безкінечність –
на кожну, ще й на ту.
Брудні я маю гроші
з Ніщо цього фантомного,
й при чому нарікаю:
Чому я маю щось
але не…
що завгодно?
Зневажаючи себе все більше й більше,
Ніщо намагається принаймні бути корисним.
Ха!
Всі привілеї в наші дні
вже майже безкоштовні,
Тож вибираю власний шлях,
хоча шляхів є повно:
оновлюю енергію
ослаблих активістів,
зализую всі рани
равинів променистих,
і грішникам лікую
душевную хворобу,
гармонію навіюю
в сім’ю, роботу й побут,
Подовжую й скорочую
очікування час,
людей навчаю, як
не пхатись біля кас,
втрачати все, що зможуть
невдовзі віднайти,
допомагаю бачити
(до сплеску сліпоти),
всі зайві іграшки
ховаю від малечі,
забороняю бренди та
розваги небезпечні,
підтримую таланти,
проти яких журі,
усе роблю, аби
збулися їхні мрії,
сміюся, коли люди
розказують про плани,
рятую від смертей,
ну, майже бездоганно,
скеровую всередину
ваш погляд сексуальний,
милуюсь вами, але без
самозамилування,
і змушую вас зважити,
чи встати зі стільця,
і фільми зупиняю
за хвилину до кінця,
і змішую всі цінники мінятися місця…
Занадто пізно.
Індустрія схопила Ніщо за яйця.
“Містере Ніщо!
Містере Ніщо!”
“Ви можете описати
ідеально порожню кімнату?”
“Чи минуле справді таке далеке?”
“У вас є власна позиція,
окрім суспільної?”
“Ви стверджуєте, що з’явилися на світ,
так само, як і інші –
через любов
чи непорозуміння.
Що ви мали на увазі, коли сказали “любов”?”
“Ви відмовляєтеся відповідати,
звідки ви з’являєтеся і чи взагалі існуєте.
Чи можемо ми називати вас
онтологічний націоналіст?”
“Що ви думаєте про фразу:
одного дня ми разом поспимо,
але не в сьогоднішню ніч?”
“Ми організовуємо фестиваль тиші –
відвідаєте його?”
“Ви можете підтвердити, що
після смерті є Ніщо?”
“Скажіть, сортирний гумор –
це найбільша загроза людству?”
“У вас є тату?”
На піку популярності
Ніщо вирішує скласти повноваження.
Хо, хо, хо!
Отож, отож, отож!
Уже сезон відкрито полювання на качок,
тож хрест мій – саме час повісить на гачок.
Сьогодні – визначальна дата –
на мене математики вже почали зважати.
Собі довів я, що мої
дві протилежності – можливі,
і здатні існувати разом,
в одному колективі.
Усе й Ніщо у точці нульовій
єднаються,
від чого, в свою чергу,
новий відлік починається.
Цікаво, як в цю мить
ця точка почувається?
Філософи,
священики,
учені,
астронавти,
вас викликаю на дуель –
в постах коментувати.
Ви стільки “рятували” світ,
що він ледь врятувався.
Відновлювати міць його
я вже замордувався.
Якщо це зробить існування
ваше дещо більш терпимим,
я можу офіційно повідомити вам, що
якість,
пристрасть,
допитливість,
свіжість мислення,
хандра без шоколадки –
не є постійними і стабільними.
Я заохочувати також припиню
тупих, неначе п’явки,
брехню,
фігню,
спортивні ставки,
цьомки-чмавки,
ниття
та інші “необхідності буття”.
Надалі я зрікаюсь від
своєї імовірності,
а також відмовляюсь від
реальності себе.
Якщо ти не допетрав,
що це значить –
це й на краще,
живи спокійно, хай тебе це не гребе.
Ніщо видає прощальну промову.
Я вдячний за гостинність вам,
панове та панянки,
я мушу вас покинути –
не маю більше планів.
Я завдяки вам змушений
свою підняти планку,
настільки, щоб не прагнути
від вас нічого більше.
І, вибачте, та я піду
світи вивчати інші.
Понад усе скучатиму
за тим, як стало легше,
коли попісяв вперше,
й востаннє цілувався, ледь не вмерши.
От і все.
Ніщо додому дзвонить.
Я вас покину саме так, як і прийшов,
без жодної спокуси,
з собою я беру єдину річ,
– незаплямовану –
і це…
і це є…
мої вуса.
Але Ніщо не знаходить власної домівки, тому вирішує сказати ще дещо.
Невже я щойно думав, ніби я – це ти,
невже ти щойно думав, ніби ти – це я?
Була це біографія моя, чи, все ж, твоя?
Хотів би я забути знову все,
що пам’ятаєш,
і вивчити по-новому все те, що ти не знаєш,
але тумани досвіду
ці лінії стирають.
Людина-ідеал – неефективна,
браковане Ніщо –
непродуктивне.
Я бачу, що не гідний
ні тут, ні там я бути,
і взагалі ніде, куди б мене не впхнути.
Бароковий мінімаліст –
цинічний оптиміст –
розніжений садист –
неточний перфекціоніст –
додайте інші протиріччя в зміст…
Якби я спробував втекти
від себе сам –
я б не сховався ні на грам.
Якби я повисів на вашому хресті,
я б душу не віддав Богам.
Та не шкодую взагалі,
бо є на це причина,
бо я був певний час Ніщо
і водночас –
Людина.
Ну що ж, я вивчив людство,
тепер ви вчіть Ніщоту,
сприймайте це щодня,
немов свою роботу.
Мораль, якщо вона взагалі може бути.
Насправді, жодних підсумків
підводити не варто.
Все відкладеться в пам’яті,
мов за шкільною партою.
Я таїнство життя вам
повертаю ледь притуплене.
Я справлюся з Богами
і з дружиною наступною.
Я сплю в кінотеатрах,
з книжками серед шаф,
патруль від вас відводжу,
щоб не платили штраф.
І велосипедистам я
кручу ще дві педалі.
І всіх дітей вирощую,
щоб виграли медалі.
Покращую вам музику
у голові і талії.
Сумую за Італією
у самій Італії.
Породжую життя
миліше і ніжніше,
ховаюсь у кишені,
немов швейцарський ніж.
Плюю на застереження,
що впертість – неважлива;
висловлююсь віршами,
щоб довести – це можливо.
Весь арт люблю всліпу,
люблю його в тупу.
Римую, от наприклад,
“пук-пук-пук”,
і – “новий, свіжий пуск”.
Нарешті, розумію
свій спадок й епітафію:
СТАНЬТЕ НА ПЛЕЧІ НІЧОГО
І ВСЬОГО, ЩО МОЖЕ БУТИ.
Не впевнений, що є
японський відповідник.
Та, певно ж, має бути.
Ніщо так захоплюється, що не помічає величний монумент
в його честь, який ми так ніколи й не побудували,
з написом, який ми так ніколи й не написали:
ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ НІЩО, ВІД ЛЮДСТВА, З ВДЯЧНІСТЮ.
The 5th «86» IFF Announces Winners
May 13th marked the end of the “«86»: Something in the Air” festival in Slavutych. The Jury of the “Palm of the North” and MyStreetFilmsUkraine competitions announced the winners at the closing ceremony.
The “Palm of the North” Grand Prix and the $1,000 prize was awarded to Alexander Zubovlenko’s “Happy Pills”, the Best Ukrainian Film Award was received by Zhanna Ozirna’s “Bond.” “Happy Pills’ also received the Viewers’ Choice Award. A total of 12 films participated in the competition, with 5 Ukrainian and 7 foreign works by directors representing the countries that originally contributed to the construction of Slavutych.
The MyStreetFilmsUkraine competition was won by Zoya Laktionova and Tetiana Kornieieva’s “Diorama”. Yevgen Nikiforov’s “Kettlebells, Oh, My Kettlebells” received a special mention from the Jury. Lizaveta German’s “Porcelain” became the Viewers’ Choice winner. The competition featured 9 films, created by young directors in cooperation with professional tutors.
The closing ceremony featured a performance of Meredith Monk’s “Other Worlds Revealed” by the festival team.
Over the five days between May 9th and 13th, the festival hosted over 3,000 visitors. 17 feature films and 22 shorts were screened at the three locations. The participants of The Urban Residence presented 8 projects and installations, the results of their monthly stay in Slavutych. As part of the architectural workshop. Five teams constructed wooden objects for the festival’s camping spot: an observation tower, an imaginary bridge and a wave-like food-court sunshade. Over 30 children visited the Urban School for Kids. 25 artists were featured in the musical programme. Mariia Kuvshynova delivered her lecture “Peoples’ Friendship Checkpoint”. The 5th «86» IFFU’s official trailer was directed by Nadiia Parfan, with music by Marharyta Kulichova.
The dates for the 6th International Festival of Film and Urbanism «86» will be announced shortly.
«86» IFFU to Kick off on May 9th in Slavutych
The opening ceremony will feature special guests, the Kyiv punk-electro star Space Spice Boy and the Chernihiv orchestra of the ground troops military-musical centre, Armed Forces of Ukraine, performing a joint programme. Their musical performance is supervised and arranged by Marharyta Kulichova, the frontwoman of Grisly Faye.
The opening ceremony, hosted by Marharyta Kulichova and Yuriy Marchenko, is to be held at the festival’s main location, the Slavutych city cinema and concert hall.
Göran Olsson’s documentary “Fonko” will show at the opening, with a presentation from the Swedish director himself. Two of his other works will feature at the festival – “Concerning Violence” (2014) and “Black Power Mixtape 1967-1975” (2011). Olsson will also introduce and comment on two films that influenced his vision as a director: Barbara Kopple’s “Harlan County, USA” and Andy Warhol’s “Chelsea Girls”.
The festival’s 2018 cinema programme includes 17 feature and 22 short films. 21 short films run as entries in the competition programmes: 12 will vie for the “Palm of the North’, while 9 have been selected for the MyStreetFilmsUkraine competition. 30 countries from all over Europe, Asia and the Americas are represented in the programme.
The Musical programme features 25 performers of electronic and instrumental music. The Mariupol platform TIU acts as an invited curator.
As part of the Urbanism Programme, nine artists have been hosted at the international Urban Residence – they will present the findings of their research of the city’s cultural and architectural heritage. Over 30 participants and tutors engaged in the architectural workshop are working on a festival campsite in the ditch of a lake that never came to be filled with water. The Urban School for Children offers educational programmes for the festival’s youngest guests.
The 5th festival of film and urbanism «86» is to run between May 9th and 13th.
Meet the Official Trailer of «86» “Something in the Air”
The 5-th Festival of Film and Urbanism «86» presents the official trailer of the year 2018. The director is Nadia Parfan, the score is written by Margo Kulichova aka Grisly Faye, the graphic editors are Lera Guevska and Kate Voznytsia. Special thanks to Iryna Zaytseva and Yuri Bulychov.
“The topic of this year’s Festival “Something in the Air” is about what’s hidden, perhaps the most important things in life: the blush that suddenly breaks out on another person’s cheeks; the “This is it” moment; the time you see another person and you know, through an inkling, that they’re going to be yours. It’s about intuition. It’s about the greatest mysteries of the world not having been solved, whatever some scientists in Australia might say,” explains Nadiia Parfan, the festival’s co-founder and creative director.
The event will be held in Slavutych for the fifth time in 2018 and will run between May 9th and 13th.
Meet the 2018’s festival catalogue
The “86: Something in the Air” catalogue is now available in PDF format. You can buy the printed edition in Slavutych during the festival.
The Trailer of “Palm of the North” Competition is Out
The 86 IFFU presents the trailer of Eastern European film competition “Palm of the North”. The short list consists of twelve films from eight countries: five Ukrainian and seven foreign ones. The international jury will choose the winner of the Grand Prix and the Best Ukrainian documentary short film, while a direct voting will determine the winner of the Viewers’ Choice Award.
The aim of the competition is to discover new names of filmmakers from Ukraine, Russia, Belarus, Georgia, Armenia, Azerbaijan, Lithuania, Latvia, and Estonia, and to support them on their way to Ukrainian and international audiecne.
86 IFFU Announces Star Guests
The special guest lineup for the 5th Festival of Film and Urbanism will include cinematographers, musicians, artists, architects and urban space researchers from Europe, Asia and Americas.
Göran Hugo Olsson, one of Sweden’s leading documentary directors, with awards from Berlin and Sundance, will personally present his new film “Fonko” and the retrospective featuring “Concerning Violence” and “Black Power Mixtape 1967-1975“. The director creates films based on archival records, which are compiled into solid pieces of anthropological research. While at the festival, Olsson will also introduce and comment on the films that influenced his vision as a director: Barbara Kopple’s “Harlan County, USA“, which received the 1977 Academy Award, and Andy Warhol’s “Chelsea Girls“.
Milton Guillén of Nicaragua will present the interactive movie “The Maribor Uprisings“: it provides the viewers with the opportunity to decide which camera they will follow and thus determine the film’s action. Independent film director Milton Guillén works at the intersection of feature films and documentary cinema in the context of ethnographic research.
The festival will also host the directors whose films have reached the final stage of the “Palm of the North” competition. 5 Ukrainian and 7 foreign films form the list. The honorary jury of the “Palm of the North” includes scriptwriter Nataliia Vorozhbyt, journalist Mariia Kuvshynova and program director of the Jihlava Film Festival Viktor Koreň. Maria Kuvshinova will present Alexander Mindadze’s film “Innocent Saturday“.
The MyStreetFilmsUkraine contest will be judged by the director Milton Guillén, Chief Editor of the Current Time channel Kenan Aliyev and co-founder of the Wiz-Art artistic formation Olha Reiter. The shows of MyStreetFilmsUkraine will be hosted by journalists Kateryna Serhatskova and Yurii Marchenko.
The festival’s urban programme is curated by the international art group Metasitu: Eduardo Cassina (Spain) and Liva Dudareva (Latvia). HELLO WOOD (Hungary), MOOD FOR WOOD (Poland), COLL COLL (Czech Republic), 2021 (Slovakia) and Formografia (Ukraine) have been invited to perform the role of tutors for the architectural workshop. The first international residence in Slavutych will host artists and researchers from seven of the countries which originally participated in the city’s construction.
The 5th Festival of Film and Urbanism “86” is to be held in Slavutych between May 9th and 13th.
Registration for Chornobyl tour is opened
On May 14, the day after the festival closing, you can join the tour to Chornobyl. Participants will visit the legendary “Duga” and “Shelter” objects, dine in the Nuclear Power Plant dining room, feed local catfish and the most interesting — walk in Pripyat along the author’s route by Oleksandr Sirota, a former local resident who was evacuated from there where he was a child. The trip starts from Slavutych, and finishes in Kyiv.
Programme
Tour programme
07:40 — leaving Slavytuch by train.
08:40 — passport control at the «Semykhody» checkpoint.
09:00 — enjoying the views from the “Ukryttia” (“Shelter”) facility’s viewing platform.
09:40 — catfish feeding near the Chornobyl power plant’s administrative building.
10:00 — Prypiat city tour by Oleksandr Syrota, an ex-resident, evacuated from Prypiat when he was a child.
13:00 — lunch at the power plant’s canteen (please note: the lunch cost in not included in the tour fee; average cost is 90 UAH).
15:00 — visiting the “Duha” complex (Chornobyl-2).
16:00 — visiting Chornobyl itself.
17:30 — passport control at the «Dytiatky» checkpoint, departure for Kyiv by bus.
Important!
In order for exclusion zone passes to be ready in time, the tour has to be booked before April, 23rd. Please pay attention to correctly fill in your personal data (name, passport number, citizenship).
The tour is available to adults only. A valid passport will have to be on you at all times during the tour, no photocopies are accepted.
It is required that all participants of the tour wear long-sleeved clothes and closed footwear.
Please note that the bus heads for Kyiv following the tour and will not make a stop at Slavutych. We kindly ask you to make sure you take your personal belongings with you (they may be left in the bus during the tour).
It is recommended that visitors take bottled potable water.
The tour is available in Russian and English.
Price for Ukrainian citizens: 1200 UAH
Price for non-Ukrainian citizens: 2800 UAH
5th “86” IFFU Announces Programme
The programme consists of three blocks: Cinema, Music and Urbanism. The cinema section traditionally presents a collection of full-length documentary films and two short film competitions. Invited curators reinforce the festival this year – afterdark music events are organized by the Mariupol “TIU” platform, while the METASITU international art group oversees the urbanism section.
The cinema programme will feature one and a half dozen full-length films from 13 countries. It includes “In Praise of Nothing“, a cinematic poem by the Serbian director Boris Mitić, featuring a soundtrack by Tiger Lillies and Pascal Comelade and narrated by the rock idol Iggy Pop. The film premiered at the Locarno Film Festival, in the Signs of Life experimental and innovative film competition. The film “Meteorlar” by the Turkish director Gürcan Keltek received the Swatch Art Peace Hotel Award in Locarno and the prize for the best full-length debut at the international festival in Jihlava. This year’s IFFU will feature interactive cinema for the first time – “The Maribor Uprisings” by Maple Razsa and Milton Guillén. Observing unrest in the eponymous Slovenian city, the audience will reach a decision as to which camera to follow and will thus determine the development of the show.
This year’s “Palm of the North” competition will reach international status for the first time: the selection committee has received one hundred and forty applications from nine countries, of which they have picked twelve films – five Ukrainian and seven foreign ones. The international jury will choose the winner of the Grand Prix and the Best Ukrainian documentary short film, while a direct voting will determine the winner of the Viewers’ Choice Award. The honorary jury of the “Palm of the North” includes scriptwriter Nataliia Vorozhbyt, journalist Mariia Kuvshynova and the programme director of the Jihlava Film Festival Viktor Koren.
The festival will feature premiere screenings of the finalists of the educational project MyStreetFilmsUkraine: Commonplaces. The participants worked on their films under supervision from professional tutors over the spring, and the jury will pick a winner in the course of the shows in Slavutych. Last year’s winner, “Ma” by Mariia Stoianova, was screened at the festival in Jihlava and featured in the sixth short film collection “The Ukrainian New Wave”.
The musical part of the programme is dubbed “Anomaly” and consists of five parties in “TIU” zone with the participation of Ptakh_Jung, Freak Rave Cabaret, residents of 20ft Radio, new names on the Azov techno scene, as well as a worker of the ChNPP and a musician at the same time – DJ Trofimm. The programme also features a special guest, an astronaut from Pozniaky. The 20ft Radio scene will operate throughout the day, and special musical performances are prepared for the opening and closing ceremonies.
As part of the Urbanism Programme, the Urban Residence will open on April 18th. Participants from seven countries will conduct artistic and urban research and present their findings. Admissions are open for Slavutychers and guests to the city until April 18th to participate in an architectural workshop, developing a campsite and a virtual embankment near a dry lake known as Kotlovan . The Urban School for Children offers educational programmes for guests from 8 to 14 years of age and their parents.
“86” crowdfunding campaign successfully completed
On April 2nd, the “86” IFFU’s crowdfuding campaign at Spilnokosht came to its end. In two months, we managed to collect 125 882 UAH, which exceeds our primary goal of 120 000 UAH by 5%.
164 benefactors have made their contributions. More than 30 friends and partners supported the campaign and organized offline activities in Kyiv, Lviv and Odessa. More that 20 organisations and media platforms provided their information support.
The Spilnokosht contributors were rewarded with tokens of gratitude. As part of the campaign, our supporters “bought” 44 festival passes, 16 party tickets, 5 personal consultations and 70 branded festival gifts.
10% of the total amount was collected during offline events attended by around 200 people – film screenings, lectures and the city tour. To celebrate the campaign’s closure, we organized a party and an auction at the Plivka space in Kyiv. The auction lots were provided by contemporary artists including Zhanna Kadyrova, Anatolyi Belov and Oleksandr Kurmaz.
The amount of money collected through crowdfunding will be doubled by the International Renaissance Foundation. Thus, the festival will cover 10% of its total budget.
The “86” IFFU has already confirmed half of the full-length films of this year’s programme. The rights for the second half will be covered by the crowdfunding effort. The money will also provide for film translation, subtitling and tickets for the festival’s special guests.