Міжнародний фестиваль кіно та урбаністики «86» відібрав до участі у резиденції дев’ятьох урбаністів, архітекторів та митців, які проведуть у Славутичі чотири тижні (з 18 квітня до 13 травня 2018 року). Резиденти матимуть нагоду поміркувати про історичний розвиток та потенційне майбутнє 14 кварталів, із яких складається місто. Кураторами резиденції є колектив METASITU — керівники урбаністичної програми 5-го Фестивалю «86».

Резиденти

Резидентів було відібрано з великої кількості заявників із різних країн світу. Вітаємо дев’ятьох учасників урбаністичної резиденції, яких визначило цьогорічне журі:

Андраш Таборі (колектив GRUPPO TÖKMAG)

Юрґен Рендл

Катерина Берлова та Олеся Оникієнко

Маттіас Мальк

Міхаела Лакова

Олександр Єльцин

Ольга Зовская

Сибілле Фойхт

Ще раз дякуємо всім, хто виявив інтерес до програми та подав заявку на участь.

Журі

До складу журі увійшли Зузана Котікова (K.A.I.R.), Дана Брежнєва (незалежна кураторка, DeNeDe), Анастасія Пономарьова (Urban Curators / MIT), Віктор Корень (Міжнародний фестиваль документального кіно у Їглаві), Ліва Дударева + Едуардо Кассіна (METASITU).

Контекст

Місто Славутич було спроектоване у 1986 році після вибуху на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС. Його побудували для переселення працівників атомної станції та їхніх родин, які до того жили у Прип’яті. Славутич — це атомоград без атомної станції: через високий рівень радіації у зоні відчуження між новим містом і ЧАЕС було прокладене спеціальне залізничне сполучення.

З економічних причин, а також прагнучи наголосити на солідарності між народами, радянський уряд залучив до будівництва міста різні республіки, які займалися проектуванням окремих кварталів, названих на честь відповідних міст: Баку, Тбілісі, Єревана, Таллінна, Риги, Вільнюса, Києва, Ленінграда, Москви та Бєлгорода.

Архітектори, урбаністи та будівельники із цих десяти міст приїхали до північноукраїнських лісів та менше ніж за півтора роки побудували місто на 25 000 жителів. Вони привезли з собою автентичні будівельні техніки та матеріали (наприклад, поширені тоді у Литві вікна на центральній осі, азербайджанські арабески та популярне в Єревані облицювання рожевим камінням).

У 1990-х роках було побудовано три нових квартали (Печерський, Добринінський та Чернігівський), які, на відміну від попередніх десяти, не мали конкретної топографічної прив’язки.

У 2017 році в результаті мистецького проекту, над яким працювала група місцевих жителів, з’явився 14-й квартал, натхненний містом Афіни. Цей проект мав на меті переосмислити урбаністичний спадок міста та поміркувати над його майбутнім розвитком.

Із закриттям Чорнобильської АЕС та завершенням спорудження саркофага над реактором наприкінці 2016 року ідентичність Славутича стає все менш пов’язаною із атомною станцією.

Резиденція

Ми запрошуємо архітекторів, урбаністів та митців до взаємодії із урбаністичною матерією міста — 14 кварталами Славутича. Протягом місяця учасники, які народились або живуть у містах, відображених на мапі Славутича, матимуть можливість попрацювати із відповідним кварталом, який, можливо, буде їм знайомий своєю архітектурою, окремими деталями чи організацією простору.

Таким чином, кожен квартал стане вихідною точкою для мистецького чи урбаністичного дослідження, але водночас не буде обмежувати можливі неочікувані взаємозв’язки чи теми, з якими захочуть працювати учасники резиденції. На реалізацію проектів буде виділено невеликий бюджет.

Резиденція має на меті об’єднати творчих діячів, які, надихаючись унікальною історією створення Славутича, зможуть переосмислити його спадок, а також створити нові форми синергії із середовищем та між собою.

У рамках резиденції буде організовано кілька виступів українських митців й урбаністів, а також самих резидентів. Під час 5-го Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики «86» учасники поділяться своїми міркуваннями, знахідками та інтервенціями.

За новинами урбаністичної резиденції скоро можна буде стежити на сторінці у Facebook.