Ми прагнемо до постнаціонального світу, в якому люди переосмислюють своє ставлення до територій та формують ідентичність крізь взаємовідносини одне з одним та крізь спільні цінності. Ми розуміємо, що йдеться про бажання привілеїв, адже світ як простір є жорстко регульованим: на жаль, кордони та паспорти і досі визначають дозвіл або заборону потрапити на ту чи іншу територію.

Міста – це не країни. Національні держави диктують, хто може в них перебувати, а хто ні, визначають національні мову, міф, дух часу. Міста ж, з іншого боку, є простором багатомовності, вони живуть різними міфами та перебувають у безмежності теперішнього моменту. Міста – це вузлові точки, до яких сходяться люди. Ця думка чи не найкраще відображена у плануванні Славутича, робота над яким об’єднала різних урбаністів. Ми хочемо віддати належне цій унікальній спадщині і розуміємо усю комплексність міста, особливо у сучасному геополітичному контексті.

Учасників резиденції буде відібрано членами журі, названими в Умовах участі, виходячи з заслуг кандидатів, їхнього зв’язку із заданою територією та ідей, викладених у їхніх заявках. Резиденція покриває витрати на транспорт, житло, сам проект на добові під час перебування у Славутичі.

Це можливість “звести мости” між практикуючими урбаністами із міст, які мають різні історії та контексти, і в жодному разі не звеличення імперіалістичних задумів політиків. Саме ці практикуючі урбаністи зможуть згодом запропонувати низові зміни та нове бачення нашого щоденного простору.

Кандидати, що подаються на резиденцію, – не обов’язково росіяни. В Умовах вказано, що це ті, хто «народились, проживають або знайомі із такими містами, як […] Санкт-Петербург (Ленінград), Москва, Бєлгород». Ці міста населені людьми різних національностей, з різними паспортами, з різних середовищ, із відмінними політичними вподобаннями та особистими історіями. Для нас важливі не паспорти (за винятком учасників із Польщі, Чехії, Угорщини та Словаччини – з огляду на строгі умови фінансування), а обізнаність із міським контекстом. Ми шукаємо не людей, які представлятимуть свої держави, а тих, хто зможе у взаємодії із іншими розпочати новий діалог про урбанізм, віддаючи належне унікальному минулому Славутича.

Люди, до яких ми звертаємось цією програмою, є творцями, здатними запропонувати краще майбутнє та небачені раніше урбаністичні шляхи. На нашу думку, це і є головною рисою міського жителя у наші дні. Тільки зрозумівши, що нам потрібне інше майбутнє, аніж те, яке вимальовується зараз, ми можемо почати створювати умови для його наближення. Ідеться про майбутнє, у якому людей судять по тому, що вони роблять, а не по тому, кого і що репрезентують.

Ми працюємо не з державами, а з особистостями. Ми свідомі того, що під час конфліктів буває важко їх розрізняти, але це важливо робити. Саме культура, на наше переконання, має колосальний потенціал для наведення мостів і здійснення діалогу.

І це напрочуд важлива розмова. Тож давайте її продовжувати. Давайте створювати інше майбутнє разом.

Зробімо це.

– METASITU