Великобританія, 1985-87, 24’

«Чорна вежа» розширює сферу зацікавлень Сміта: а саме — зображення як кінофакт невпинно ставиться під сумнів і часто є другорядним по відношенню до мови та звукового супроводу. Подібно до ранніх робіт режисера, «Чорна вежа» торкається питань опису, але цього разу дослідження обрамлюється історією, чия суперечлива меланхолія вирівнює її ж дотепи та іронію, а це вже саме по собі є неабияким зразком оповідного мистецтва.